Народи давнини називали агарик «грибом довголіття». Його використовували для очищення крові та підвищення загального тонусу організму.
Гриб агарик може жити 50 та більше років. Це робить його одним з довогожителів серед багаторічних грибів, що відомі науці
Натуральний імуномпротектор
Агарик є цінним лікарським та одночасно паразитуючим грибом. Він прикріплюється до старих листяних та хвойних дерев, провокуючи на них буру кубічну серцевидну гниль.
Перша серед відомих писемних згадок про будь-які гриби, що використовують для поліпшення здоров'я відносяться до 65 р. до н.е.: екстракт агарика було згадано грецьким лікарем Діоскоридом у якості протитуберкульозного засобу.
Інші усні та писемні свідотства вказують на те, що екстракт агарика активно використовувався у Європі в среднні віки задля підтримки здоров'я. Корінні американці також знали про корисні властивості цього гриба. Усні перекази деяких племен кажуть, що він використовувався як ліки від хвороб, які принесли європейці, включаючи оспу.
Область поширення
Ареал розповсюдження цього гриба — в основному Євразія та Північна Америка. В Україні ще у першій половині 20го століття агарик був розповсюджений на території Карпатских гір. Також агарик часто зустрічається у північно-східних районах європейської частини Росії, у Західному та частіше, Східному Сибіру, на Далекому Сході.
порятунок для шкіри
Грибы відризняються від вищих рослин більш специфічним біохімічним складом, та агарик тут не вийняток. Плодове тіло агарика містить 16% агарикової кислоти (агарицин), лимонну, рицинолеву, фумарову, эбуриколову та яблочну кислоти, глюкозамін, маніт, фітостерин, полісахарид ланофіл, жирну олію, смоли та мінеральні солі.
Достатньо часто агарик застосовується і як натуральний «антиперспирант»: основною діючою речовиною цього гриба є агаріцин, що міститься у плодовых теілах. Діє агарик і як протизапальний та антиангіогенний агент